Вітаю всіх з наступаючим Новим Роком! Хай поможе вам Всевишній Так примножить свої статки, Щоб були в сім"ї достатки! В сейфах-злитки, в погребах-вино і сало. Щоб у хаті і коморі те, що треба, тей стояло! День за днем, і крок за кроком... З новим щастям, З Новим Роком! Закінчую оповідь про Качанівку. У наступному році порадую Вас ще чим небудь ;) Скрытый текст
Качанівка і Харитоненкі Восени 1898 р. Тарновські попрощалися з Качанівкою. Майно услід за колишніми господарями вивозилося на численних підводах: Качановка була продана, тому що наставало століття багатших, ділових і енергійних людей, століття капіталістів і промисловців, яким було під силу володіти таким обширним маєтком. Так починався третє, XX століття Качанівки, повне драматизму і невизначеності. Про цей трагічний день 1898 року згадує племінник Тарновского: «Какой жгучей болью сжалось сердце! Как мрачно глядят опустелые комнаты. Жизнь оборвалась. Осенний дождь стучит в окна...» Садиба була куплена Павлом Івановичем Харітоненко для доньки Олени Павлівни. Саме у цей період палац та інші будівлі садиби набули сучасного вигляду. Багатше стає декор фасадів, піддається зміні планування флігелів. Флігелі і башта обробляються в тому ж стилі, що і центральна частина палацу. Влаштовуються пілони при в'їзді і аналогічні пілони, що замикають чавунну огорожу у церкви. У парку встановлюються скульптури. На одній з полян розмістився кегельбан, гігантські кроки, майданчик крокету. Продовжувалися роботи в парку. У районі «Швейцарії» встановили дві альтанки, а на «Хвойній горі» в легкій дерев'яній альтанці-вольєрі поселилися півчі птахи. Почалося будівництво ще одного паркового моста. Але основні роботи були пов'язані з перебудовою і впорядкуванням палацу і його численних приміщень. Характер впорядкування придворцової території міняється відповідно до духу часу - епохи мо- дерну. Харітоненко купив садибу в зразковому порядку. Специфіка господарства була в тому, що воно все було підпорядковане потребам парка. При Харітоненку велося воно по передовому - була телефонна мережа на 10 апаратів; була кам'яна крита залізом і скляними рамами оранжерея з трьома відділеннями для рослин, двома коридорами і горищним приміщенням; дві кам'яні теплиці; до наших днів зберігся будинок-квартира садівника, двоповерховий кам'яний, раніше критий черепицею. У 1915 році Качановку відвідали Мстислав Добужінській і Кузьма Петров-водкин. Автор «Купання червоного коня» в листі до дружини, посланому з садиби, захоплено описує величезний парк. «Дубы, тополи, каштаны, белки, прыгающие с ветки на ветку, пруды с аистами, лебедями и лебедятами. А в центре всего замок на 76 комнат, переполненный редкостной мебелью и произведениями искусства». Харитоненко вкладаючи такі великі кошти в садибу, робив це з певною метою. Насправді він «готував» садибу до весілля своєї старшої доньки Олени. Тобто на весілля батько подарував доньці Качанівку. Тому i не дивно, що весілля відбувалося саме в Качанівській садибі Олена виходила заміж за князя Михайла Урусова. В ніч перед вінчанням, батько наказав висипати Головну паркову алею, що сполучає між собою палац i садибну церкву, цукром, щоб молодята йшли на вінчання ніби в «солодке життя». Протяжність алеї в свою чергу становить близько 500 м. Проте тривало «солодке життя» 10 років після чого подружжя розлучилося, а через декілька років Олена Павлівна знайшла coбi іншого чоловіка До речі, за деякими переказами під стінами церкви святого Георгія на території маєтку відбулася дуель між князем Урусовим, , і її коханцем бароном Олівом. Суперники залишилися живі. Згодом Олена Харітоненко вийшла заміж за Михайла Оліва, і подружжя стало останніми господарями Качановки. Оливи мали широкі знайомства в Петербурзі і, зокрема, в крузі художників «Миру мистецтв». Час занепаду садиби Страшний час почався для садиби після революції. Зібрання мармурових і кам'яних статуй і бюстів «сильнейшим образом пострадало», як повідомлялися в доповіді інспектора Губнаробраза від 27.12.1922 р. «Древние развалины особой архитектуры находящиеся под горой, разбираются на кирпич местными жителями. Беседка, в которой работал знаменитый композитор Глинка тоже растаскивается... Ныне охраны нет». Основна частина парку знаходилася у веденні лісгосзага, в ньому велося звичайне лісове господарство із заготівлею деревини. Парк заростав самосівом, втрачалися композиційні акценти, зникали кращі паркові перспективи. В Качанівці в цей час почергово змінювали один одного: дитяча комуна ім. Воровського, військова частина, санаторії i госпіталі i лише з 24 листопада 1981р. на бaзi садиби було створено Державний, а з 2001 року Національний історико-культурний заповідник «Качанівка». Не дивлячись на складний життєвий шлях "Качанівка" на даний час являє собою одну з найкрасивіших пам'яток садово-паркового мистецтва iз збереженими історичними будівлями. Качанівка у нас час Час не пощадив цю славну в минулому перлину національної історії та культури. Протягом останніх десятиліть палацово-парковий ансамбль приходив в запустіння, руйнувався, втрачав свою колишню велич і красу. І тільки після оголошення його заповідником слава Качанівки починає відроджуватись. її високі естетичні якості гідно поціновані вітчизняними та іноземними спеціалістами. Качанівський парк, виплеканий трьома поколіннями Тарновських, є одним з найбільших пейзажних садів в Україні і Європі. Та не в розмірах його унікальність, а в тому, що він увібрав в себе все найкраще, чим багате світове паркове мистецтво і українська природа. В різномаїтті кольорів і пахощів, в кришталевій чистоті джерел, в дзеркальній гладі великих і малих ставків (площею 125,63 га) зачаровує парк своєю неповторною красою. Тут збереглись паркові мости, овіяні легендами гірки Кохання і Вірності, «Романтичні» руїни на березі Великого ставу, які є унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва XVIII ст. В парковому масиві нараховується понад 50 порід дерев і 30 видів кущових. У формуванні художнього образу парку особливу роль відіграють хвойні породи, акліматизовані в лісостепу — ялина, сосна кедрова, сосна Веймутова, модрина, ялиця сибірська, кипарисовик горіхоплідний. З порід екзотів привертають увагу бархат амурський, лох вузьколистий, птелея, катальпа. Палацово-парковий ансамбль Качанівки включено в Державний реєстр національного культурного надбання, до національної системи туристичного маршруту «Намисто Славутича». Враховуючи велике значення Качанівки у справі збереження особливо цінних об'єктів історії, культури, архітектури, що унікально поєднані з ландшафтом, Указом Президента України від 27 лютого 2001 року заповіднику надано статус Національного. Зусиллями нащадків колишніх господарів садиби Тарновських, що проживають у Великобританії, Німеччині, Києві створено і активно діє Міжнародне товариство «Друзі Качанівки», яке ставить за мету залучення коштів та спонсорів до сприяння відродженню палацово-паркового ансамблю, і перетворення його на міжнародний культурний центр.
|
|