Уважаемый администратор сайта! Вошла на страницу "Православие". "Календарь".Прочитала фразу "сегодняшнего дня". Получила совет относительно ситуации.возникшей сегодня. Считаю это хорошей задумкой- публиковать мысли святых людей на каждый день. Заставляет задуматься вроде бы о простоых вещах. но таких мудрых... Вообще календарь для меня-хорошая находка на сайте. Хотелось бы увидеть информацию конкретно о Чернигове. (напр. какие экскурсии организовывает Черниговская епархия. какие новости в церковной жизни Чернигова). То. что создано на сайте считаю полезним и разумным и жду развития этой страницы.
Sama
18.03.10 20:45
Марина, добрый вечер! Экскурсии проводятся, как и раньше, информация на сайте управления культуры и туризма, где есть музейная страница в рубрике: экскурсионное обслуживание. Адрес сайта: cult.gov.ua Телефоны прежние, звоните, если необходима консультация. Всего Вам доброго. С уважением Н.Самохина
Добрый день! Подскажите пожалуйста проводят ли еще экскурсии? Если проводят, то подскажите даты когда они будут и сколько будут стоить! Раньше вся информация отражались у вас на сайте было очень удобно, но сейчас ничего нет. Буду благодарна за ответ!
Андрей
08.03.10 21:59
присоединяюсь к поздравлениям. желаю нашим дамам счастья и улыбок, побольше добрых людей на пути!
Hittrets
08.03.10 09:18
Дорогие Дамы, поздравляю Вас с 8-м МАРТА!!!
Все, что в жизни звучит красиво, Мы хотим пожелать и Вам: Чтоб любовь никогда не кончалась, Беда и печаль на пути не встречались. Огромного счастья, отличных друзей, Здоровья, успехов и солнечных дней.
Sama
11.02.10 18:06
Добрый вечер! Поездки на азалии в феврале будут, звоните в музей или на мобильный телефон. Спасибо за интерес к нашим турам. С уважением Н.Самохина
LegO
11.02.10 12:07
Наталья Евгеневна, а будет ли в этом году поездка на азалии?
Hittrets
02.02.10 23:12
Вау, да на сайте небольшое обновление!!!! Очень интересно сделано!!!
Уважаемая Наталья Евгеньевна! Я уточнил по поводу Батурина - там действительно 2 Воскресенские церкви - усыпальница К.Розумовского и замковая деревянная. Причем первая - Московского патриархата, а вторая - Киевского! Удивительно, что из трех храмов города два названы в честь одного праздника!
Hittrets
06.01.10 17:41
Маленький Ісусик не спить, не дрімає, Своїми рученятами весь світ обіймає. І вашу хатину, і вашу родину, І всю Україну – Христос ся рождає!
Hittrets
31.12.09 20:47
Поздравляю Всех Посетителей сайта и гостевой книги с Новым Годом!!!! Персонально хочу поздравить: Наталья Евгеневна - спасибо Вам за путешествия. Кстати, Вы были хорошим оппонентом в прошлом году!!! Удачи и клиентов!!! fleur-liley - спасибо за прекрасные путешествия, описаные в прозе!!! Побольше вдохновения и удачи!!! Администратор Дмитрий - СПАСИБО за прекрасную возможность пообщаться здесь!!!! Удачи и везения!! Всех посетителей: ПРИХОДИТЕ ЕЩЕ И ПИШИТЕ ПРО ИНТЕРЕСНЫЕ ФАКТЫ, ИСТОРИИ!!!!
Олена
30.12.09 11:13
Колектив газет "Сіверщина" та "Біла хата" вітає Наталію Євгенівну Самохіну з Новим роком та Різдвом! Бажаємо міцного здоров’я, щастя, добробуту, невичерпного натхнення у створенні нових маршрутів і подальшого розвитку туризму на Чернігівщині! Дуже вдячні Вам, Наталіє Євгенівно, за подаровані нам протягом кількох років незабутні яскраві туристичні враження. До зустрічі у 2010 році!
Хай поможе вам Всевишній Так примножить свої статки, Щоб були в сім"ї достатки! В сейфах-злитки, в погребах-вино і сало. Щоб у хаті і коморі те, що треба, тей стояло! День за днем, і крок за кроком... З новим щастям, З Новим Роком!
Закінчую оповідь про Качанівку. У наступному році порадую Вас ще чим небудь ;) Скрытый текст
Качанівка і Харитоненкі Восени 1898 р. Тарновські попрощалися з Качанівкою. Майно услід за колишніми господарями вивозилося на численних підводах: Качановка була продана, тому що наставало століття багатших, ділових і енергійних людей, століття капіталістів і промисловців, яким було під силу володіти таким обширним маєтком. Так починався третє, XX століття Качанівки, повне драматизму і невизначеності.
Про цей трагічний день 1898 року згадує племінник Тарновского: «Какой жгучей болью сжалось сердце! Как мрачно глядят опустелые комнаты. Жизнь оборвалась. Осенний дождь стучит в окна...» Садиба була куплена Павлом Івановичем Харітоненко для доньки Олени Павлівни. Саме у цей період палац та інші будівлі садиби набули сучасного вигляду. Багатше стає декор фасадів, піддається зміні планування флігелів. Флігелі і башта обробляються в тому ж стилі, що і центральна частина палацу. Влаштовуються пілони при в'їзді і аналогічні пілони, що замикають чавунну огорожу у церкви. У парку встановлюються скульптури. На одній з полян розмістився кегельбан, гігантські кроки, майданчик крокету. Продовжувалися роботи в парку. У районі «Швейцарії» встановили дві альтанки, а на «Хвойній горі» в легкій дерев'яній альтанці-вольєрі поселилися півчі птахи. Почалося будівництво ще одного паркового моста. Але основні роботи були пов'язані з перебудовою і впорядкуванням палацу і його численних приміщень. Характер впорядкування придворцової території міняється відповідно до духу часу - епохи мо- дерну. Харітоненко купив садибу в зразковому порядку. Специфіка господарства була в тому, що воно все було підпорядковане потребам парка. При Харітоненку велося воно по передовому - була телефонна мережа на 10 апаратів; була кам'яна крита залізом і скляними рамами оранжерея з трьома відділеннями для рослин, двома коридорами і горищним приміщенням; дві кам'яні теплиці; до наших днів зберігся будинок-квартира садівника, двоповерховий кам'яний, раніше критий черепицею. У 1915 році Качановку відвідали Мстислав Добужінській і Кузьма Петров-водкин. Автор «Купання червоного коня» в листі до дружини, посланому з садиби, захоплено описує величезний парк. «Дубы, тополи, каштаны, белки, прыгающие с ветки на ветку, пруды с аистами, лебедями и лебедятами. А в центре всего замок на 76 комнат, переполненный редкостной мебелью и произведениями искусства». Харитоненко вкладаючи такі великі кошти в садибу, робив це з певною метою. Насправді він «готував» садибу до весілля своєї старшої доньки Олени. Тобто на весілля батько подарував доньці Качанівку. Тому i не дивно, що весілля відбувалося саме в Качанівській садибі Олена виходила заміж за князя Михайла Урусова. В ніч перед вінчанням, батько наказав висипати Головну паркову алею, що сполучає між собою палац i садибну церкву, цукром, щоб молодята йшли на вінчання ніби в «солодке життя». Протяжність алеї в свою чергу становить близько 500 м. Проте тривало «солодке життя» 10 років після чого подружжя розлучилося, а через декілька років Олена Павлівна знайшла coбi іншого чоловіка До речі, за деякими переказами під стінами церкви святого Георгія на території маєтку відбулася дуель між князем Урусовим, , і її коханцем бароном Олівом. Суперники залишилися живі. Згодом Олена Харітоненко вийшла заміж за Михайла Оліва, і подружжя стало останніми господарями Качановки. Оливи мали широкі знайомства в Петербурзі і, зокрема, в крузі художників «Миру мистецтв». Час занепаду садиби Страшний час почався для садиби після революції. Зібрання мармурових і кам'яних статуй і бюстів «сильнейшим образом пострадало», як повідомлялися в доповіді інспектора Губнаробраза від 27.12.1922 р. «Древние развалины особой архитектуры находящиеся под горой, разбираются на кирпич местными жителями. Беседка, в которой работал знаменитый композитор Глинка тоже растаскивается... Ныне охраны нет». Основна частина парку знаходилася у веденні лісгосзага, в ньому велося звичайне лісове господарство із заготівлею деревини. Парк заростав самосівом, втрачалися композиційні акценти, зникали кращі паркові перспективи. В Качанівці в цей час почергово змінювали один одного: дитяча комуна ім. Воровського, військова частина, санаторії i госпіталі i лише з 24 листопада 1981р. на бaзi садиби було створено Державний, а з 2001 року Національний історико-культурний заповідник «Качанівка». Не дивлячись на складний життєвий шлях "Качанівка" на даний час являє собою одну з найкрасивіших пам'яток садово-паркового мистецтва iз збереженими історичними будівлями.
Качанівка у нас час Час не пощадив цю славну в минулому перлину національної історії та культури. Протягом останніх десятиліть палацово-парковий ансамбль приходив в запустіння, руйнувався, втрачав свою колишню велич і красу. І тільки після оголошення його заповідником слава Качанівки починає відроджуватись. її високі естетичні якості гідно поціновані вітчизняними та іноземними спеціалістами. Качанівський парк, виплеканий трьома поколіннями Тарновських, є одним з найбільших пейзажних садів в Україні і Європі. Та не в розмірах його унікальність, а в тому, що він увібрав в себе все найкраще, чим багате світове паркове мистецтво і українська природа. В різномаїтті кольорів і пахощів, в кришталевій чистоті джерел, в дзеркальній гладі великих і малих ставків (площею 125,63 га) зачаровує парк своєю неповторною красою. Тут збереглись паркові мости, овіяні легендами гірки Кохання і Вірності, «Романтичні» руїни на березі Великого ставу, які є унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва XVIII ст. В парковому масиві нараховується понад 50 порід дерев і 30 видів кущових. У формуванні художнього образу парку особливу роль відіграють хвойні породи, акліматизовані в лісостепу — ялина, сосна кедрова, сосна Веймутова, модрина, ялиця сибірська, кипарисовик горіхоплідний. З порід екзотів привертають увагу бархат амурський, лох вузьколистий, птелея, катальпа. Палацово-парковий ансамбль Качанівки включено в Державний реєстр національного культурного надбання, до національної системи туристичного маршруту «Намисто Славутича». Враховуючи велике значення Качанівки у справі збереження особливо цінних об'єктів історії, культури, архітектури, що унікально поєднані з ландшафтом, Указом Президента України від 27 лютого 2001 року заповіднику надано статус Національного.
Зусиллями нащадків колишніх господарів садиби Тарновських, що проживають у Великобританії, Німеччині, Києві створено і активно діє Міжнародне товариство «Друзі Качанівки», яке ставить за мету залучення коштів та спонсорів до сприяння відродженню палацово-паркового ансамблю, і перетворення його на міжнародний культурний центр.
Sama
28.12.09 08:47
Щиро вітаю всіх учасників програми"Дорогами рідного краю" з наступаючим Новим роком! Щастя вам , добра, плідної праці, нових подорожей хай принесе 2010 рік. Велика подяка адміністрації сайту за співпрацю. З повагою Самохіна Н.Є.
То есть информация доступна - но ... секретна. Так как имея ее наш ДОРОГОЙ ДРУГ не хочет ею делится. И после этого Вы можете упрекать молодеж в незнании своей истории. Давайте перейдем от абстрактых высоких фраз к действиям. В профиле есть мой электронный ящик и если Вам охота поделится с молодежью информацией так докажите это. Если же нет - продолжайте и далее сидеть обложившись журналами и книгами и думать что у Вас гораздо больше знаний в этой сфере чем у молодежи
Уважаемые Флёр-Лили и Хитрец! Очень рада, что вы интересуетесь историей. "...Стучите и вам откроют". Тайн никто не делает. Информация доступна. Но, поверьте, слушая и чатая, каждый увидит и услышит своё, пропустит через себя и сделает свой вывод. Как и в нашем случае. Желаю всем успеха и радости.
А тому маючи під руками путівник Качанівки, інтернет та натхнення я продовжу про історію Качанівки, а Ви продовжуйте "закидати мене гнилими помідорами". А кому зовсім не байдуже поділіться своєю версією інформації
Василь Васильович Тарновський та Качанівка Скрытый текст
Василь Васильович відомий тим, що присвятив своє життя звільненню селян від кріпацтва, за що був удостоєний орденів Святої Ганни другого ступеня, Святого Владимира третього ступеня і медалей. Друзями Василя Васильовича були Гоголь і Шевченко, Пантелеймон Куліш і Марко Вовчок, інші видатні люди, він підтримував їх матеріально, видавав твори Куліша, зокрема «Записки про Південну Росію» і роман «Чорна Рада». Помер Тарновский-старший в грудні 1866 року. На питання, чому перед труною не несуть орденів, священик, що відспівував його, кивнув на тих, що йшли услід вдів, сиріт і бідних чиновників і сказав: «Ось його ордени, інших йому не потрібно». У 1866 році маєток переходить до його сина, Василя Васильовичеві Тарновскому-молодшому (1839-1899). Васлій Васильович Тарновский-молодший не тільки перетворив садибу на справжню архітектурно-художню перлину, створив чудовий пейзажний парк - один з найбільших в Україні і Європі, але і витрачав всі зароблені засоби на колекції і меценатство. Ландшафтний парк вважався одним з кращих в Європі і був найбільшим за розмірами у той час. Тарновский-молодший займався парком майже сорок років, тому паркові композиції справляли враження повної єдності задуму і втілення. Він дбайливо відносився до старих дерев і, як багато поміщиків того часу, під впливом Скоропадського, захопився акліматизацією - ввів в паркові композиції такий новий вигляд хвойних дерев як сосни кримська, веймутова і чорна, сосна кедрова або кедр сибірський. Великі сінокісні поляни опоясувалися дорогами по краю і засаджувалися групами декоративних чагарників або плодових дерев. Їм були задумані урочисті «вінки» з темних ялин по дорозі до могили Г.Н. Честаховського, посадки пірамідальної тополі замінили вільними композиціями з хвойних. Для забав дітей серед зелені парку була збудована біла українська хатина з солом'яним дахом, з характерними перелазами через пліт, городом і повною обстановкою - «хата-порада». Мости над «глибокими» дорогами, легкі альтанки у віддалених частинах парка, пандуси в місцях з крутим рельєфом - все було передбачено в для чудових прогулянок і відпочинку. Очевидно, не без впливу Тростянецкого парку Скоропадського була створена і «Швейцарія» з горбами і вузькими доріжками, що імітували гірські стежки. Велика довжина доріг, звивистих і розташованих на декількох рівнях, при перепадах рельєфу до 45 м створювала в парку абсолютно фантастичне враження лабіринту, і в контрасті з ним розкривалися дивовижні перспективи на ставки і живописну далечінь - види на околиці. Отже, Качанівка знову заповнюється гостями. Подорожуючи по місцях, де колись була Запорізька Січ, провів тут літо Ілля Рєпін з молодим своїм учнем Валентином Сєровим. Протягом майже всього літа художник з натхненням замальовував козацькі реліквії, писав портрети господарів садиби, пейзажі, захоплено працював над картиною «Вечорниці». На картині Іллі Ріпина «Запорожці пишуть лист турецькому султанові» в образі козака в чорній шапці, що стоїть праворуч від писаря, зображений сам Василь Тарновский-молодший, який позував художникові, коли той робив в Качанівці замальовки для свого майбутнього шедевра. Характеризуючи найбільш яскраву і талановиту фігуру зі всіх Тарновськіх, Д.И. Яворніцкий виділив три головні пристрасті його життя: парк, колекція українських старовин і жінки. В Качанівському альбомі для гостей залишили автографи М.Гоголь, П.Куліш, М.Костомаров, М.Максимович, Г.Барвінок, художники Л.Жемчужніков, О.Волосков, А.Горонович, В.Рєзанов, М.Врубель, М.Бодаревський, брати В. і К.Маковські, відомі історики Д.Яворницький, О.Лазаревський, М.Маркевич, Г.Житецький, багато інших славетних митців, вчених, громадських і культурних діячів. Всього ж в альбомі більше 600 автографів. Качанівка відігравала виключну роль у творчості багатьох відомих митців того часу. Впродовж 1836-1838 років в садибі проводив літні вакації талановитий художник, учень Академії мистецтв Василь Штернберг, який тут написав кращі свої твори, за що був удостоєний високих академічних нагород. Отже Василь Тарновський-молодший, чиє ім’я носить чернігівський історичний музей, любив три речі – жінок, колекціонування та архітектуру. Зокрема, за шаблю Богдана Хмельницького він виклав 5 тисяч карбованців – корова тоді коштувала менше 5-ти карбованців.
Уважаемый (-ая) frend очень хотелось бы ознакомится с непосредственными источниками о Качановке. Но увы мне не удалось найти необходимого номера "Хроника-2000" Если это не тайна, то было бы очень интересно ознакомится с данным номером. Так как не хотелось бы быть "Иванами, не помнящими родства" Так что если у Вас есть информация буду Вам благодарна. «И чем больше будет на слуху информация, тем большее количество людей, в том числе и молодежи, заинтересуется»
Hittrets
23.12.09 10:31
Дааааа, давно я не заходил на этот сайт и гостевую книгу.... Теперь жалею - тут такие интересные баталии..... Хочу и я свои "пять копеек" вставить. Первое: Админ Дмитрий - молодец!!! Расставил все точки над Ё!!! Второе: Спасибо fleur-liley за поддержку и за увлекательное путешествие в историю Качановки!!! Пишите еще такие интересные статьи!!! Третье: frend, полностью с тобой согласен в той части сообщения, что надо давать более информации для большего самообразования и самостановления людей, в частности молодежи. И на десерт: frend, вопрос: если нет повода, как Вы пишите, не говорить о памятниках родного края, православия, то чем Вам не нравятся сообщения о Качановке? Например, мне очень нравятся такие сообщения. А Вам разве не интересно? Насчет первоисточников, у многих людей мало свободного времени для похода в библиотеки, поэтому много людей ищут интересующую информацию в интернете (кстати, я почему-то не могу найти журнал "Хроника-2000"). Но есть люди, у которых работа напрямую связана с исторической информацией (например, работники музеев, экскурсоводы...)... Лично у меня складывается впечатление, что об истории могут говорить только "массоны". P.S. Почему программа "Дорогами рідного краю", музей Тарновского пропагандируется вовсю, а историческая инфорамция не выкладывается вообще??? P.S.S. "Не увидели ли вы здесь, уважаемые господа, рекламы программы "Дорогами рідного краю", музея Тарновского???
